Параметри різновисотності алмазних зерен на РПК. після алмазного та алмазно-іскрового шліфування за пружною схемою

Різновисотність алмазних зерен досліджували [61] за методикою, яка описана в п. п. 2.6.1, після оброблення зразків із сталі Р6М5ФЗ за пружною схе­мою кругами різних зернистостей. Умови і режими правки і шліфування анало­гічні наведеним в табл. 2.8,2.9.

Для визначення значень параметрів розподілу Вейбулла за дослідними даними скористаємося методикою, яка викладена в [62]. Відповідно до цієї ме­тодики спочатку визначаються оцінки математичного чекання і середнього ква­дратичного відхиленнядосліджуваної величини. У якості таких оцінок прийма­ємо вибіркові середні AR і вибіркові середні квадратичні відхилення S величи­ни різновисотності. Далі розраховується оцінка коефіцієнта варіації величини AR:

Потім із таблиці для отриманого значення Кдд знаходяться параметр т і проміжна величина fa, а параметр х0 розраховується за формулою

Визначені за описаною методикою параметри розподілу Вейбулла, який характеризує різновисотність зерен на поверхні кругів 1А1 250x76x15x5 трьох досліджуваних зернистостей після 60 хвилин шліфування за пружною схемою, зведені в табл. 2.18.

Для перевірки відповідності експериментальних даних розподілу Вейбу­лла скористаємося критеріями згоди Пірсона %2 [63] і Колмогорова [57].

Розраховані експериментальні значення статистичних критеріїв, а також визначені за таблицями теоретичні значення критерію Пірсона для рівнів зна­чущості р = 0,05 і р = 0,01 [63] і критерію Колмогорова для рівня значущості р = 0,2 [57] приведені в табл. 2.18. З таблиці видно, що гіпотеза про розподіл різно­висотності за законом Вейбулла підтверджується для усіх вибірок при всіх прийнятих рівнях значущості.

Гістограми різновисотності зерен кругів 1А1 250x76x15x5досліджуваних зернистостей і апроксимуючі їх криві розподілу Вейбулла наведені на рис. 2.15. З графіків видно, що зі збільшенням зернистості круга асиметрія розподілу та­кож збільшується.